Про мову від пастиря

І не просто пастиря, а церковного ієрарха. Ось він: Віктор Бедь і його пост. А обговорювали ми його у одному філософському форумі. 

Зацитуємо пана Віктора для зручності обговорення:

Останнім часом законодавцями історичних тез для все більшої категорії населення стають блогери - як аматори в сфері історії, так і з академічними ступенями - які поширюють версію початку створення української нації не раніше початку 20 століття.

Понять «нація» зараз є багато. Але є безспірні ключові моменти означення нації: це етносоціальна спільнота, обʼєднана певною самоназвою, мовою, культурою, територією, історичною памʼяттю.

Звичайно, що є багато у світі прикладів перемішування різних народів, і багато національних держав виникли з цієї суміші народів порівняно недавно.

Але ми говоримо зараз про українців. Які тисячоліттями живуть на своїй споконвічній території, мають свою давню унікальну культуру, свою давню мову і свою історію.
Директор Інституту української мови, доктор філологічних наук Павло Юхимович Гриценко (на фото) вважає, що українська мова почала формуватися як окрема словʼянська мова ще з VI століття.

Його ключові тези з цього питання:

1. З початку VI століття починається власна окрема історія кожної словʼянської мови і української зокрема.

2. Не було ніякої єдиної давньоруської мови, яка «розпалася в 14 столітті».

3. Українська мова на наших теренах давня. Українці на своїй території - автохтони. Не прийдешні народи. Вони мали різні назви в різні часи - але це був єдиний народ, який зараз називається українцями.

4. Українська мова внаслідок не міграційного характеру її народу є напрочуд цілісною структурно, в ній збереглося маса прасловʼянської лексики.

5. Українська мова є серединною словʼянською мовою, яка в своїх діалектах проявляє звʼязки з усіма словʼянськими народами.

6. В українській мові закодовано безліч безцінної історичної інформації.

7. Через мову передається ментальність народу. Мова - дзеркало ментальності.

8. Києво-руський період - це період величезного піднесення української книжності.

9. «Остромирове Євангеліє» 1056-1057 року зафіксувало типові риси української мови.

10. Наш народ має величезну перевагу, тому що він автохтонний, він тут жив споконвіку. Це не зайда і не перекотиполе, навпаки ― наш колосальний фольклор, література, писемні пам’ятки показують, що ми зуміли пронести українську мову крізь століття бездержавності.

11. Тож зрозуміло, що і писемність на теренах давньої України виникла та існувала набагато раніше, ніж про це прийнято говорити і писати, і звичайно - що за довго до місіонерської діяльності святих Кирила і Мефодія у Моровії (сучасна Чехія), які, зокрема, не мали за часів свого життя жодного відношення до Русі-України.

Тобто, підсумовувуючи: український народ як нація культурно і ментально був сформований не сто років тому, а мінімум тисячу років тому. І мова - один із ключових тому доказів.
А ще є наша історія. Є ще наша давня самоназва - Русь, від якої нас в силу втрати нашої державності змушували відрікатися.

Але в зміні самоназви нема нічого страшного, багато народів змінили свої самоназви. Якби не та обставина, що нашу назву Русь зараз хочуть використати для знищення нас як народу - розказуючи нам, всьому світові, переконуючи своїх багатоплемінних громадян, що Русь - то вони, а України і українців ніколи не було, що нас придумав Ленін.

І особливо дивно, що тезу про те, що український народ як нація сформувався тільки в 20 столітті, активно пропагують зараз українські блогери-тіктокери та українські промосковські доктори наук і професори.

Але є і такі науковці як Павло Гриценко, які доводять:

1) український народ - це давній словʼянський народ;

2) не можна відділяти поняття українська мова від поняття Україна. Ця єдність сьогодні є надзвичайно потужною, і саме вона забезпечує існування і розвиток нашої держави.

А я відповів таке:

Ви, пане Вікторе, як і будь-який священик, не очікуєте, мабуть, що Вас послухають і покритикують. От погляньте:

Але є і такі науковці як Павло Гриценко, які доводять:
1) український народ - це давній словʼянський народ;
2) не можна відділяти поняття українська мова від поняття Україна. Ця єдність сьогодні є надзвичайно потужною, і саме вона забезпечує існування і розвиток нашої держави.

1) Не народ, а етнос. Бо народ можна розуміти ж як нація, а українська нація багатоетнічна.

2) А хто відділяє? Як саме? З ким Ви полемізуєте? З Путіним? Так, єдність сьогодні, зрозуміло, важлива, але це ж саме та багатоетнічність, що її Ви заперечуєте. Ну якось так неявно, тихенько, без чіткого формулювання. Бо моноетнічна нація, звісно, сьогодні не прозвучить переконливо.


То, може, спробуємо про це поговорити? По різних форумах: 1, 2, 3, 4, 5, 6.

57 переглядів, поодинокі лайки, але не більше - розмовляти про мову нема бажання.

Аж тут  продовження теми...