Ні, це не про малярство, сучасне, чи, може, давнє. Це про націоналізм і саме наш, український. Ну от погляньте:
Втім, зверніть увагу, по-перше, йдеться про 20-30 роки минулого сторіччя, а по-друге, написано це майже тридцять років тому. Хоч автору такої точки зору, професору Валентину Морозу, не можна не повірити. Ну і не взятись прочитати, так же? Будь ласка: 1, 2, 3. Але є і зауваження.
Дійсно, може, відбулись вже якісь зміни? Може, щось сучасне, написане в незалежній вже країні доповнить класику, остаточно сформовану сто років тому? Чи, можливо, в чомусь її і підправить, уточнить, актуалізує? Спитаємо фахівців, але передовсім, мабуть, треба ж прочитати - домовились?
То я буду запрошувати до розмови Віктора Рога, Павла Гай-Нижника, Олександра Сича, Данилу Яневського. Ну і підстрахуємось ще по форумах, де, можливо, націоналізмом цікавляться фахово: 1, 2, 3. А ви поки що читайте - першоджерела завжди залишаються саме тим наріжним каменем, з якого виростає (чи не виростає) та сама ідея, що рухає маси.
Ну і процес пішов, маємо 112 переглядів. І в першому згаданому форумі є і відгук, і кілька лайків, і розмова, а від одної колеги навіть обіцянка (ну майже) допомогти.А в двох інших форумах і персонально запрошені не відгукнулись. Щоправда з одним фахівцем ми поговорили і в мене склалось враження, що він на посилання не ходив, цього тексту не бачив. Втім, з'явилась чудова ідея (саме з першого згаданого форуму): Фашизм чи Націократія? Це тема для есею від учнів старших класів. Ну зрозуміло - для тих, хто цікавиться історією, готується вступати на гуманітарні факультети, відвідує гурток в Будинку творчості. І сьогодні почнемо запрошувати до розмови по різних форумах.
245 переглядів, сподіваюсь, хтось взявся читати. Ну а сучасні наші потенційні ідеологи націоналізму не проявились. Що не є несподіванкою. Втім, може з часом же щось зміниться?
Втім, є і приємний сюрприз.
Я за здоровий націоналізм, верніше я це називаю патріотизм!!! З високоморальними принципами, принципами гідності, честі, совісті, справедливості!!!
ВідповістиВидалитиНу бачте, здоровий - це вже оцінка. А я про те, що треба спочатку прочитати класику жанру. І, може, почути сучасних діячів цього напрямку, що вони скажуть. Чи не скажуть. Теж результат.
ВидалитиДля того, щоб зрозуміти, що патріот може бути будь-якого політичного напрямку чи забарвлення, здається, багато не треба? Втім, існує в нас більшовицька традиція: як не наш, то ворог. Так же? Тут найбільше страждав саме націоналізм, бо інших живих політичних опонентів просто не було. Таким людям треба звикати спокійно ставитись до націоналізму як необхідної складової спектру. Втім, і націоналізм має, як видається, полишити надто суворе ставлення до демократії чи партій і виголосити (от вже даю замовлення сучасним ідеологам), що може єднатись в коаліції, виборювати спільні завдання разом з консерваторами чи соціалістами.
Я б, не читаючи класиків націоналізму, для себе зробив висновок, що є два види націоналізму - патріотичний, тобто помірковний і другий вид, що межує із фашизмом - агресивний націоналізм.
ВідповістиВидалитиНу це можна сказати про будь-який напрямок (чи, може, й колектив): поміркований і радикальний. Поміркований можна ще називати демократичним чи ліберальним, а радикальний - революційним чи насильницьким. А патріотизм - то інша площина, дивіться, консерватор чи соціаліст, ліберал чи анархіст - всі ж хочуть добра країні чи населенню, нації, але кожен бачить це по-своєму. Втім, настає момент, коли треба щось для тої країни зробити чи віддати своє. Ну от тут можна міряти патріотизм, важити на якихось вагах. Втім, як, наприклад, оцінити, хто що надонатив, коли вага кожної копійіки для різних людей різна. То ваги придумати важко. Об'єктивні, справедливі, а галас піднімати про те, що от я тут самий-самий, а ви там десь такі мізерні, що я і не бачу - ну таких в нас багато.
ВидалитиА щоб їх розрізняти, вважаю, таки треба читати і говорити (ну в даному випадку) з націоналістом його мовою.