Під такою назвою у перлік посилань, що знаходиться у верхній частині сторінки, добавлена адреса власної Фейсбук-групи, яка щойно з'явилася у Ради. Тепер можна обговорювати всі наявні проблеми на власному форумі. У зв'язку з цим можна очікувати двох запитань: чи потрібна взагалі група як така і чи не достатньо у Харкові інших груп, які могли б бути використані? Про це і поговоримо.
Чи потрібен Раді старійшин власний форум?
Для віртуальної спільноти питання не постає, бо вона, та спільнота, і формується навкруг групи чи навіть є саме тою групою. Облишимо складне питання про те, чи є формальна спільнота членів Фейсбук-групи ефективною одиницею громадянського суспільства, бо у нас інший випадок: Рада старійшин існує (чи збирається існувати) в реалі. Тоді питання дещо видозмінюється: чи потрібен одиниці громадянського суспільства інформаційний канал? Питання риторичне? Так, безумовно. Але воно існує у практичному вимірі. А саме: у якому складі треба той канал запровадити. Наприклад, газета, телеканал, сайт - і так далі у різних комбінаціях.
Ми не будемо і тут занурюватись у надто складну проблематику, а просто висловим тезу, що оптимальною структурою інформаційного каналу харьківської Ради старійшин на сьогодні є пара сайт + група Фейсбук. А колеги можуть висловити ставлення до цієї тези у нашій новоствореній дискусійній групі. Чи, може, у іншій, як побачать у тій тезі щось актуальне для своєї спільноти.
І як ми тепер означили відповідь на перше питання (чи потрібна група), то переходимо до другого.
Чи не варто використати існуючі форуми?
Дійсно, чи не можна обійтись тими групами, що вже є створеними у харьковському інформаційному просторі, працюють, і за своєю орієнтацією могли б, як видається, виконувати всі ті функції, які ми покладаємо на групу?
Цілком можливо, що у якихось випадках таке рішення може бути оптимальним. У нашому так не сталося. Повідомлення про сайт Ради, розміщене відповідним чином, жодної реакції в харківських ФБ-групах не мало. Відтак ми можемо сказати по факту, що сподівання на використання потенціалу тих груп (наявна чисельність учасників), є хибним. Або люди просто не відвідують ті групи, або ця тема їм не цікава. Що, звісно, не означає відмови від співробітництва, партнерства. Але одне діло мати їх за партнерів, інше - сподіватись на те, що вони виконають роль складової інформканалу.
Чи потрібен Раді старійшин власний форум?
Для віртуальної спільноти питання не постає, бо вона, та спільнота, і формується навкруг групи чи навіть є саме тою групою. Облишимо складне питання про те, чи є формальна спільнота членів Фейсбук-групи ефективною одиницею громадянського суспільства, бо у нас інший випадок: Рада старійшин існує (чи збирається існувати) в реалі. Тоді питання дещо видозмінюється: чи потрібен одиниці громадянського суспільства інформаційний канал? Питання риторичне? Так, безумовно. Але воно існує у практичному вимірі. А саме: у якому складі треба той канал запровадити. Наприклад, газета, телеканал, сайт - і так далі у різних комбінаціях.
Ми не будемо і тут занурюватись у надто складну проблематику, а просто висловим тезу, що оптимальною структурою інформаційного каналу харьківської Ради старійшин на сьогодні є пара сайт + група Фейсбук. А колеги можуть висловити ставлення до цієї тези у нашій новоствореній дискусійній групі. Чи, може, у іншій, як побачать у тій тезі щось актуальне для своєї спільноти.
І як ми тепер означили відповідь на перше питання (чи потрібна група), то переходимо до другого.
Чи не варто використати існуючі форуми?
Дійсно, чи не можна обійтись тими групами, що вже є створеними у харьковському інформаційному просторі, працюють, і за своєю орієнтацією могли б, як видається, виконувати всі ті функції, які ми покладаємо на групу?
Цілком можливо, що у якихось випадках таке рішення може бути оптимальним. У нашому так не сталося. Повідомлення про сайт Ради, розміщене відповідним чином, жодної реакції в харківських ФБ-групах не мало. Відтак ми можемо сказати по факту, що сподівання на використання потенціалу тих груп (наявна чисельність учасників), є хибним. Або люди просто не відвідують ті групи, або ця тема їм не цікава. Що, звісно, не означає відмови від співробітництва, партнерства. Але одне діло мати їх за партнерів, інше - сподіватись на те, що вони виконають роль складової інформканалу.
Немає коментарів:
Дописати коментар
Будь ласка, не вагайтесь, Ваша думка важлива.