Звичайна людина і політика

Про це говорили двоє полтавчан в Дискусійному клубі - Олександр Золотухін і Ярослав Журавель: 

І багато в чому з ними можна погодитись, але щось же треба і додати...

Передовсім про звичайну людину. Або пересічну. Це ж що таке? Це кожен з нас? Чи перший зустрічний? Ми ж такі різні, на різних вулицях зустрінемо дуже різних людей, то треба тут застосувати науковий підхід, соціологічний чи політологічний - суспільствознавчий, одним словом. Є в школі такий предмет, як хто забув.

1. Наукова довідка

Отже, наука все ставить на свої місця, розділячи суспільство на аполітичнх громадян і політично активних.

І по змісту розмови можна сказати, що пан Олександр мав на увазі саме аполітичних, а пан Ярослав згадував не тільки їх. Але продовжимо аналіз.

Політично активні в свою чергу поділяються за ступенем залученості до політики на такі цілком зрозумілі і визначені групи:

• цікавляться політикою, читають чи слухають про політику, обговорюють ці питання із своїми знайомими;
  
  
• регулярно ходять на вибори усіх рівнів, голосуючи кожного разу по-різному;
  
  
• є симпатиками певної політичної сили, що її підтримують на виборах всіх рівнів і можуть надавати їй певну епізодичну підтримку - грошима або особистою (волонтерською) участю в проектах партії;
  
  
• є членами партії, працюють в місцевих організаціях, сплачують внески, обирають керівні органи партії, беруть участь в обговоренні партійних документів;
  
  
• є працівниками апарату патрії, одержуючи заробітню платню з партійної каси;
  
  
• є публічними лідерами на місцевому, регіональному чи національному рівні, формують пропозиції, альтернативи шляхів розвитку партії.

Ну от, бачте, як непросто з тими пересічними. Але це ще не все, бо таку картину подає соціологія, а от політологія має ще і свою градацію: політично визначені чи політично свідомі і невизначені чи несвідомі. Перші мають певні політичні переконання чи політичну позицію, вони вважають себе консерваторами чи соціалістами, націоналістами чи лібералами. Несвідомі не розуміють різниці і не прикладають її до себе, свого життя, своїх прав чи обов'язків. Аполітичні, скажете ви? Ну, може й так. А може і не так. Може, людина працює в апараті партії чи навіть є її місцевим лідером, а політично неспідома. Це ж як так? А так, подумайте, будь ласка, переслухайте ще раз діалог, застосовуючи ці поняття: політично активний чи політично свідомий. Є, є над чим подумати, особливо як зайти з іншого боку, поговорити про результати нашої свідомості чи несвідомості, активності чи пасивності.

2. А навіщо нам політика?

А щоб не було в нас війни і безробіття. Оце в розмові біля фонтану зовсім не прозвучало, що наші політичні лідери за 30 років незалежності так і не довели нас до Європи. Всі ж туди хочуть? Кажуть, що хочуть, але по факту...

І тут політично несвідомий скаже: так, так, в нас такі нездалі політики, такі недолугі, такі... Ну, одним словом, зовсім не такі, як треба. 

А політично свідомий скаже інакше: це ми не такі, це ми не вміємо ставити до влади тих, що треба нам.

Активний скаже: так треба ж щось міняти, треба розбиратись, чого це так в нас (саме в нас, а не в них!) так виходить! А пасивний зітхне і піде у своїх справах, його ж політика не обходить, він і цей текст не побачить.

Ну от, тепер подумайте, шановний читачу: ви яка людина - звичайна чи пересічна, свідома чи аполітична, активна чи пасивна? 

А як подумайте, то приходьте на продовження розмови.