Хуторянство чи популізм?

Популярний блогер не тільки має власний канал, а ще і буває в гостях:

Продовжимо цю розмову? Я тут, а ви вже в тому форумі, де побачите запрошення.

Симпатії і антипатії

Я не є симпатиком пана Віталія. Мені більше подобається Ігор Яковенко. А пан Віталій, як на мене, надто емоційний. І хоч я погоджуюсь з більшою частиною того, що він каже, та інколи його, як на мене, дещо "заносить" і він виглядає скоріше як характерник ніж серйозний журналіст. А в чому саме? От і спробуємо розібратись, розкласти по полицях, щоб дістатись таки омріяної для всіх нас мети - Європи. А тут без чіткого розуміння, чому ми ще не там, не буде гарантій на успіх і у майбутньому.

Заноси

Коли якийсь народ (нація, етнос) визначається або характеризується як такий, від його імені формулюються якісь підступні наміри чи цілі, то це ж, мабуть, шовінізм чи расизм? Або нацизм, що дививсь на всіх слов'ян саме під таким кутом зору. Адже сучасній політично освіченій людині зрозуміло, що треба розрізняти, розділяти націю принаймні на владу, політично свідомих тих чи інших напрямків і аполітичних. В демократичних країнах (як в Україні) це один мікс, а в тоталітарних (як Росія чи КНДР) інший. Про такий поділ забути чи його зовсім не бачити - це неосвіченість, хуторянство чи популізм?

Про вплив клімату (і родючості земель) на ментальність етносу колись - були такі часи - казали серйозно. Але ж сьогодні бельгійці чи фіни хіба мріють мати клімат Греції, а може й райських островів? Вони подбали про устрій життя на власній землі і мають зиск зі своєї працьовитості і правильного, сучасного облаштування всього суспільного устрою - від школи до заводу, від банку до парламенту. Виголошують подібні речі в телевізорі хуторяни чи популісти? 

А в чому різниця? Хуторяни не знають, не навчені, темні люди. А популісти все чудово знають, розуміють, але кажуть в телевізорі (чи на ЮТюбі) тільки те, що треба для здобуття прихильності якихось суспільних верств. Щоб потім досягти на цій основі певних власних цілей у політичному процесі. 

Як потрапити у Європу?

Або іншими словами: з чого почати? Моя відповідь - з себе. Треба кожному освіченому визначити свою політичну позицію і тоді він зробить свій особистий практичний внесок у цю справу. І навчиться, нарешті, коректно вживати слова нація і етнос. Перестане бути хуторянином, а тоді побачить український популізм в усій його красі. Абсолютно не важливо, набуде людина соціалістичного чи консервативного, ліберального чи націоналістичного політичного світогляду. Головне в тому, щоб вона відчула ту чи іншу політичну позицію як власну, щоб переконання були артикульовані і чіткі. Для оцінки політиків з точки зору їх належності до певного (свого) політичного напрямку. Тоді популісти залишаться без вагомої підтримки. Вони зможуть залучити на свою підтримку тільки залишки хуторянства - 5-7%, як про це свідчить досвід Європи. 

Політично свідомий громадянин точно знає, що рух в Європу автоматично не відбудеться. Рух історії, звісно, приведе нас туди рано чи пізно, але ж невідомо коли саме - за п'ять чи п'ятдесят років? Ну тридцять ми вже згаяли. 

Янукович щось не підписав - втік. А Порошенко підписав - і що? Щось змінилось, набагато ближче ми стали до Європи? Не в підписах діло, в людях, в тому, за якими стандартами діє політична система. Політики керують розвитком країни за мандатом виборців чи популісти рулять собі на користь.

Ні, ми, звісно, ближчі до Європи за росіян чи білорусів. Бо в нас таки є демократія, нехай недосконала. Я й кажу, треба вдосконалювати, наповнювати демократичну форму демократичним змістом. Починаючи з себе. Визначаючи власну політичну позицію. Вивчаючи політиків з точки зору їх ідеологічних позицій. І досвіду, звісно, роботи саме в політиці, а не в бізнесі чи мистецтві. Потрібні професіонали. Але вони з'являться тільки тоді, коли буде запит, коли широкі маси відійдуть від хуторянства і сформується політично свідомий клас. Представлений на всіх рівнях суспільства - від ОТГ до Парламенту - сучасними європейським партіями. З лідерами, регіональними і місцевими організаціями, програмами. І відповідальністю за свої слова і діла. Перед власним свідомим виборцем.

Обговорення

Поставивши цей текст, я показав його авторці. Ну і запросив друзів до розмови у власному акаунті. Одержав рівно 20 переглядів. І жодної відповіді. Тепер продовжимо по різних форумах, може хтось щось скаже?

На ЮТюбі теж є цей текст, ну там, звісно, обговорення навряд можливі - півмільйона переглядів і 1600 коментів. Тому звернемось до різних форумів, де можуть бути політично свідомі громадяни.

---

А з часом з'явився і додаток. А також 94 перегляди без жодних відповідей. Те саме на ЮТюбі. Відтак можна зробити якісь висновки - як про це середовище, так і про аудиторію.

А потім ще один. Додаток. Ну життя ж триває.